Колекція україніки в бібліотеках Гарвардського університету вважається однією з найбільших і найдавніших у США. Розбудова та наукове дослідження цих книжкових скарбів є головним завданням бібліографа Ольги Алексич.
Пані Ольга народилася у Львові та провела дитячі роки в місті Бориславі Львівської області. З відзнакою закінчила факультет іноземних мов Львівського національного університету ім. Івана Франка за спеціальністю романо-германські мови та література. Працювала викладачем англійськоїм мови в Українському католицькому університеті та на факультеті міжнародних відносин ЛНУ ім. Івана Франка. Отримала свідоцтво про завершення східнохристиянських студій Університету св. Павла в Оттаві (Certificate in Eastern Christian Studies, St. Paul University), одержала ступінь магістра з богословських наук Гарвардського університету (MTS, Harvard Divinity School), та ступінь магістра з бібліотечних та інформаційних наук Університету Сіммонса (MS, Simmons University). Працювала у відділі каталогізації Гарвардської бібліотеки (Library Technical Services), а з 2006 року - і в Українському науковому інституті Гарвардського університету, де вона обіймає посаду бібліографа української колекції ім. Петра Яцика (Petro Jacyk Bibliographer of Ukrainian Collection).
Ми попросили О. Алексич розповісти про історію створення цієї колекції та про роботу, пов’язану з її функціонуванням, зокрема, за умов пандемії.
УНІГУ: Пані Ольго, яке місце займає українська колекція в бібліотечній системі Гарвардського університету?
ОЛЬГА АЛЕКСИЧ: З кінця 19-го - початку 20-го століття Гарвардська бібліотека почала поповнювати колекцію книжок слов’янськими мовами, включно із українськими виданнями. Зокрема, колекція Баярда Кілгура (Bayard L. Kilgour), випускника Гарварду 1927 року, містить цінні першодруки та книги з української історії та літератури. Але систематичний розвиток української колекції почався із заснуванням Комітету Українських Студій в 1968 року. Комітет звернувся до української спільноти в Америці із закликом подарувати книжки, а також пожертвувати кошти на заснування книжкових фондів для придбання українських видань. Таким чином, завдяки активній співпраці з українською діаспорою в 1970-х роках бібліотека Гарварду значно поповнила українську колекцію, придбала рідкісні книги з колекцій Сергія Дягілєва та Сержа Лифара, а також налагодила постійне та систематичне придбання українських видань у майбутньому.
Гарвардський університет налічує понад 70 бібліотек, серед яких науково-дослідницька бібліотека імені Вайденер (Widener Library) займає центральне місце. Саме тут знаходиться основна українська колекція гуманітарних та соціальних наук в Гарварді, яка є джерелом наукових досліджень у сфері україністики. Колекція книжок та періодичних видань Українського наукового інституту Гарвардського університету (HURI) насамперед спрямована на підтримку українських студій університету, де викладаються різні предмети з української історії, мови та літератури. Якщо бібліотека Вайденера щорічно поповнює українську колекцію монографічними та періодичними україномовними виданнями різноманітної тематики, то бібліотека інституту зосереджена саме на предметному матеріалі різними мовами. На додаток до бібліотечної колекції, бібліотека УНІГУ має значну кількість архівних колекцій, які є джерелом інформації про українську історію 20-го століття, а також про різноманітні аспекти життя української діаспори. Українська колекція рідкісної книги, першодруків та рукописів знаходиться в бібліотеці імені Гоутона (Houghton Library). Саме тут містяться “Апостол” та “Буквар” Івана Федоровича (1574), Острозька Біблія (1581), грамоти Івана Мазепи, рукопис Григорія Сковороди, перші видання книжок Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша та багато інших цінних джерел. Українська книга також є частиною багатьох інших спеціалізованих бібліотек університету, зокрема, бібліотеки образотворчого мистецтва (Fine Arts Library), музичної бібліотеки (Loeb Music Library), правничої бібліотеки (Law Library), та інших. Окрім книжок, періодичних видань та архівних матеріалів, українська колекція також поповнюється матеріалами інших форматів – колекцією карт, мікрофільмів, аудіо записів, фільмів та електронних ресурсів.
УНІГУ: Розкажіть, будь ласка, про те, чим конкретно займається східно-європейський підрозділ бібліотеки ін. Вайденера. Як сюди надходять книжки? Хто це контролює? Як здійснюється зв'язок з українськими постачальниками та видавництвами? Хто фінансує закупівлю нових надходжень, тощо?
ОЛЬГА АЛЕКСИЧ: Посада бібліографа українськоїм колекції імені Петра Яцика передбачає роботу по формуванню, систематизації, опису та збереженню бібліотечного фонду як в Українському науковому інституті, так і в бібліотеці ім. Вайденера, де внаслідок адміністративної реформи слов’янський, західно-європейський та американський підрозділи об’єднались в єдиний відділ – Americas, Europe and Oceania Division (AEOD). Як згадувалося раніше, тематичні параметри української колекції в центральній бібліотеці є значно ширшими. Завдяки існуючим книгосховищам колекція гарвардської україніки постійно поповнюється, в той час як колекція інституту має як тематичні, так і фізичні обмеження. Інша відмінність полягає в тому, що в бібліотеці ім. Вайденера бібліограф українськоїм колекції відповідає лише за придбання видань, опублікованих в Україні та закордонних україномовних видань (іншомовні видання про Україну є відповідальністю бібліотекарів тих регіонів), в той час, як колекція в інституті поповнюється книгами про Україну різними мовами.
Закупівля книжок здійснюється завдяки виділеним для цього коштам, так званим бібліотечним фондам, більшість яких у випадку української колекції були засновані саме завдяки пожертвам української діаспори. Біліотекар здійснює цільовий відбір літератури для бібліотеки інституту, переглядаючи інформацію про нові видання, пропозиції від книгопостачальників та замовлення від викладачів і науковців університету. Український інститут також приймає пожертви книжок від авторів та колекціонерів. Згідно з встановленими правилами розвитку колекцій у Гарварді, до бібліотеки приймається лише один примірник книжки і якщо такий примірник вже існує в бібліотеці, бібліотекар радить жертводавцям звернутися до інших академічних установ, де ці книжки можуть стати цінним подарунком.
Придбання видань з України для бібліотеки імені Вайденера здійснюється двома способами. Перший – це шляхом розробки та укладення договору з основними книгопостачальниками української книги. Цей договір містить детальну інформацію в яких книжках зацікавлена бібліотека, з яких наукових сфер, регіонів і так далі. Постачальник книг (вендор) в свою чергу контактує з видавництвами України та відбирає необхідні видання згідно з інструктажем. Бібліотекар періодично переглядає договір та оцінює якість надісланого матеріалу. Другий спосіб – це перегляд різноманітних пропозицій та відбір книжок, періодики та інших матеріалів згідно з потребами бібліотеки. Щорічно бібліотека отримує понад двох тисяч монографічних та періодичних видань з України. Крім того, бібліотека отримує пропозиції електронних ресурсів та баз даних, які після випробувального періоду та одержання відгуків користувачів бібліотеки, також фінансуються бібліотечними фондами.
Згідно з договором з іншими бібліотеками Гарвардського університету, бібліограф української колекції також відбирає та купує певну кількість україномовних мистецьких та музикознавчих видань, користуючись коштами бібліотеки образотворчого мистецтва та музичної бібліотеки. Крім того, консультуючись з колегами бібліотеки імені Гоутона, бібліотекар поповнює колекцію рідкісної української книги.
До обов’язків бібліографа української колекції входить не лише розвиток української колекції в ряді Гарвардских біблітек, придбання бібліотечних ресурсів різних форматів, управління коштами, співпраця з книгопостачальниками, систематизація та каталогування нових надходжень, опис архівних колекцій, але і надання довідок та консультацій студентам, викладачам та науковцям, проведення бібліотечних орієнтацій та екскурсій. Бібліограф також бере участь у різноманітних проектах, зокрема, очолює низку проектів з оцифрування української колекції в Гарварді. В жовтні 2019 року я організувала конференцію Консорціуму української спадщини у Північній Америці (The Ukrainian Heritage Consortium of North America), яка відбувається щороку, а саме в 2019 році вона відбулася на базі Українського наукового інституту. Під час конференції я була куратором виставки, присвяченої 50-річчю українських студій в Гарвардському університеті “Від ідеї до дійсності” (From Vision to Reality).
УНІГУ: Як саме Ковід-19 вплинув на діяльність гарвардських бібліотек? Який режим работи було запроваджено? Чим займалися бібліотекарі під час локдауну?
ОЛЬГА АЛЕКСИЧ: В березні 2020 року внаслідок запровадженого карантину через спалах епідемії COVID-19 зачинились двері університету, і навчання та наукова робота перейшли в онлайновий формат. Це безперечно вплинуло на функціонування бібліотек, але завдяки розвинутій цифровій інфраструктурі бібліотека швидко переключилась на надання дистанційних послуг. Додаткові зусилля були спрямовані на придбання та розширення доступу до ресурсів в електронному форматі.
Наприкінці весняного семестру був розроблений план поетапного перезапуску фізичної функції бібліотек з урахуванням рекомендацій медичних та урядових установ (Harvard Library’s Smart Restart for Research). Перший етап передбачав розширення бібліотечних послуг на підтримку віртуального викладання, навчання та наукової праці. Частина працівників повернулась до бібліотек, працюючи за чітким графіком та дотримуючись усіх правил безпеки для того, щоб сканувати та надавати доступ до необхідних для навчального процесу матеріалів. Внаслідок переговорів та домовленостей з постачальниками та видавцями було отримано тимчасовий доступ до значної кількості книжок та періодичних видань в електронному форматі для користувачів на той час, доки бібліотеки залишатимуться закритими для відвідувачів.
Без фізичного доступу до бібліотек все ж стало можливим замовити друковані книжки з основної бібліотечної колекції Гарварду та забрати їх у відведений для цього час у залі бібліотеки імені Ламонта. Вже влітку 2020 року до списку матеріалів, що перебували в обігу, було додано бібліотечні колекції низки спеціалізованих бібліотек. Крім того, архівісти вибірково сканували чи надавали користувачам віртуальний доступ до окремих архівних колекцій. Тим часом після кількамісячної перерви на початку карантину відновилося пересилання книжок та періодики. Оскільки бібліотечна онлайн-платформа (Alma) надала можливість каталогувати, ситематизувати та оплачувати нові придбання дистанційно, то цей аспект бібліотечної діяльності ніколи не уривався. Інша справа, що книжки потрібно фізично підготувати (баркодувати) для користування, а тоді ще й відправити їх до книгосховища. Саме задля цього восени 2020 року інша група бібліотекарів почала працювати на кампусі у вибіркові дні.
Згодом відчинилися двері читального залу бібліотеки імені Вайденер для студентів та викладачів, що залишались у студентському містечку, і яким треба було мати доступ до архівних оригіналів та рукописів. Окрім відновлення деяких існуючих до карантину послуг, таких як міжбібліотечний абонемент (ILL і Borrow Direct) та доставка цифрових копій на замовлення (Scan&Deliver), з початку 2021 року також були запроваджені цілком нові послуги – дистанційний перегляд матеріалу на мікрофільмах (Remote Microform Viewing), та доставка книжок поштою на домашню адресу (Book Mailing Service).
Не припинялася й робота над професійним розвитком бібліотечних та архівних працівників. Вона відбувалася у форматі зум-конференцій, семінарів, засідань комітетів з різних аспектів інформаційної справи, формального та неформального обміну думками, створення нових спільних проектів та спіпраці між різними відділами. Онлайн-формат дав змогу бібліотекарям брати активну участь у різноманітних професійних об’єднаннях та проектах.
Вищезгадані аспекти бібліотечної праці під час карантину стосуються як бібліотеки Гарварду загалом, так і української колекції зокрема. Через численні бази даних розширився доступ до українських книжок та книжок про Україну різними мовами в електронному форматі. Бібліограф української колекції продовжила активну співпрацю з постачальниками, поповнюючи колекцію не лише новими друкованими виданнями, але й додатковими електронними ресурсами, серед яких – колекція українських статистичних видань та електронна колекція книжок “Україна між двома війнами” (Ukraine Between the Wars). Хоча обмеження, пов’язані з COVID-19 в обох країнах і зумовили отримання меншої кількості друкованих видань з України порівняно з попередніми роками, але протягом цього карантинного року було закуплено та каталоговано понад 900 нових книжок з України та отримано випуски понад 250 назв журналів. Як згадувалося раніше, ця робота виконувалась дистанційно, але задля фізичного доступу до надісланого матеріалу та вдосконалення опису окремих книжок з осені 2020 року бібліограф почала працювати в бібліотеці імені Вайденер один день на тиждень. Праця в приміщенні бібліотеки означала чітке дотримання правил безпеки здоров’я та щотижневе тестування на COVID-19, запроваджене університетом. Бібліограф продовжувала надавати інформаційно-довідкові послуги електронною поштою, телефоном, а також шляхом індивідуальних зум-консультацій. Протягом року на початку кожного семестру було проведено кілька онлайн-орієнтацій для різних груп студентів та науковців, організованих бібліотекарями, відповідальними за слов’янські колекції в Гарвардському університеті. Крім того, український бібліограф провела онлайн-орієнтації для студентів літньої школу 2020 та 2021 років на базі Українського наукового інституту. Серед цьогорічних проектів варто зазначити колекцію цифрових матеріалів про становлення незалежної Православної Церкви України, яка включає фото та відео файли, а також підбірку веб-матеріалів як про отримання канонічного визнання, так і суспільно-політичну реакцію на цю подію.
УНІГУ: Як карантин і закриття УНІГУ інститутського приміщення вплинули на роботу інститутської бібліотеки? Чи могли співробітники, науковці чи студенти користуватися нею?
ОЛЬГА АЛЕКСИЧ: Бібліотека УНІГУ, як і багато інших спеціалізованих бібліотек Гарварду, була зачинена для відвідувачів під час карантину. Оскільки інформація про усі колекції бібліотек Гарвардського університету об’єднана в єдиний каталог (HOLLIS), то користувачі, зацікавлені в колекції УНІГУ, мали доступ до оцифрованих матеріалів та електронних ресурсів. З осені 2020 року бібліограф щомісяця отримувала доступ до приміщення інституту для перегляду архівних матеріалів у відповідь на запити дослідників, а також для часткового опрацювання нових надходжень для бібліотеки.
УНІГУ: З початком навчального року студенти, викладачі та усі причетні до освітнього процесу повертаються на Гарвардський кампус. Чи заплановані конкретні етапи повернення до того, що ми зараз називаємо "нормою"? Чи ведуться якісь розмови про збільшення відсотку надомної роботи?
ОЛЬГА АЛЕКСИЧ: Гарвардський університет оголосив про початок повернення на робочі місця з серпня 2021 року та перехід до очного навчання восени. Це не означає повного повернення до звичної "норми". Кожен підрозділ враховуватиме власні потреби та можливості, що також стосується й бібліотек. Усі працівники бібліотек, присутність яких необхідна для підтримки викладацько-навчального процесу та наукової діяльності університету, працюватимуть на кампусі у повному або в так званому гібридному режимі, тобто з можливістю одного чи більше днів надомної роботи. Активно обговорюється можливість такого гібридного підходу й на майбутнє, тобто йдеться про збереження певних практик та послуг, які були запроваджені під час карантину. Але час покаже, як далі розгортатимуться події.